Богу помолюся,
Щоб усі слов'яни стали
Добрими братами,
І синами Сонця Правди,
І єретиками.
Т. Г. Шевченко.
Експлуататорські суспільні формації.
Аналіз таких держав-суспільств як рабовласницькі, деспотичні, феодальні, капіталістичні і комуністичні, показує, що існують два різних способи експлуатації поневолення людини і народів.
Перший, — через прямий державний примус. На державному примусі трималися і тримаються всі форми примуспраці, як суспільно-державної так і приватної, - як то рабство, кріпацтво, колгосп, гулаг і т.п. Тому суспільства, розділені тисячоліттями, але -основою економічної системи яких є примуспраця, дуже подібні. Подібні - стародавні рабовласницькі демократії та рабовласницькі демократичні США. Також подібні сучасні комуністичні суспільства і минулі деспотичні. В Історії детально описується одна з азійсько-деспотичних держав Царство Птолемеїв (305-30 рр. до н. е.)
«Верховним власником землі вважався цар... царські землі оброблялися царськими землеробами... Було точно встановлено, які культури і в якій кількості, потрібно вирощувати... Землероби не мали своїх засобів виробництва, місцева влада постачала , їм реманент, зерно, худобу. За те, вони розраховувалися натурою після збирання врожаю... Господарська діяльність цих «орендарів контролювалася чиновниками на всіх етапах.. Всі природні багатства — рудники, каменоломні, соляні копальні — вважалися теж власністю царя, і така сама централізація, як в землеробстві, існувала і в промисловості, головні галузі якої становили царську монополію... Норми вироблення були суворо регламентовані, так само як і норми оплати. На виробництвах працювали здебільшого вільні, але становище їх було дуже залежним і тяжким... Так само як про-мисловість, була монополізована і торгівля». В тій державі також існували: система прописки, прірва між містами і злиденними селами з корінним населенням, державна наука і культура, культ особи царя — його боготворення. Був і мавзолей в якому покоїлася мумія О. Македонського! «Історія Стародавнього Світу» (далі ІСС) стор. 361-365, вид. Радянська Школа, 1957 р.
Як бачимо Царство Птолемеїв, що існувало дві тисячі років тому тотожне колишньому СРСР і всім іншим комуністичним суспільствам. В таких суспільствах майно і влада знаходяться в руках держбюрократії, царської — в деспотичних суспільствах, партійної — в комуністичних. А різниця між ними в тому, що в комуністичних суспільствах, з метою абсолютного поневолення людини, забороняється приватна власність, тобто добровільні відносини в економічній сфері, вдумаймося в це (!). В «Маніфесті Комуністичної Партії» проголошено — «комуністи можуть висловити свою теорію одним положенням: знищення приватної власності».
Другий спосіб експлуатації має економічний характер, він з'являється разом з виникненням торгівлі і грошей,— ринкових відносин і основується на економічно добровільних стосунках юридично рівних осіб, але нерівних економічно. Економічний спосіб експлуатації полягає в лихварстві та інших фінансових махінаціях, в спекуляції (неконтрольованій вільній торгівлі) та в необмеженому використанні найманої праці. Економічний спосіб експлуатації справедливо можна назвати капіталістичним бо ілюзорні гроші — капітал, є в ньому основним засобом визиску і мірою всього. Капіталістичні, стосунки між людьми виникали спочатку стихійно, а з певного часу, у вже експлуататорських державах, почали створюватися штучно і закріплюватися відповідними законами. Тобто, в основі капіталістичної експлуатації теж лежить державний примус, тільки він не прямий, а опосередкований, здійснюється через законодавче забезпечення державою економічної системи експлуатації.
Капіталістична експлуатація існує вже щонайменше чотири тисячоліття! Різні документи Стародавнього Вавилонського Царства та закони царя Хаммурапі (1792— 1750 рр. до н.е.) свідчать про існування в Вавилоні приватних лихварів — банкірів і купців, які проводили різноманітну фінансову діяльність та внутрішню і зовнішню торгівлю, грабуючи в першу чергу селян і ремісників. Хаммурапі навіть видавав спеціальні закони на захист боржників від свавілля банкірів! Існували також в Вавилоні великі приватні майстерні, в яких працювали наймані ремісники, і взагалі існувала практика широкого використання найманої праці. Пролетаріями, як і має бути, виступали розорені селяни-общинники. Хаммурапі навіть установив для наймитів мінімальний заробіток. Див, ІСС стор. 90—95.
Капіталістична система існувала в усіх рабовласницьких і феодально-кріпосницьких суспільствах, органічно поєднуючись з примусовим способом експлуатації. Тобто, в рабовласницьких і феодальних суспільствах поєднуються як примуспраця так і економічний спосіб експлуатації, і отже, ці суспільства мають змішану економічну систему.
З XIV ст. в Західній Європі в феодальних суспільствах з змішаною економічною системою починається боротьба народів за волю, проти феодалізму і боротьба між провідними силами капіталізму та феодалізму. Ця боротьба закінчилася знищенням в Західній Європі феодальних суспільств і виникненням капіталістичних. А народи замість волі отримали, економічну систему експлуатації.
Отже, два різні способи експлуатації — примусовий і економічний передбачають три різні експлуататорські економічні системи. Перша — в якій домінує примуспраця. Друга — в якій примуспраця органічно поєднується з економічною експлуатацією (змішана економічна система). Третя — в якій панують економічні методи експлуатації.
Цим експлуататорським економічним системам відповідають певні політичні системи — держави. Держава, це головна суспільна система — влада, яка охороняє територію і підтримує певний економічний і політичний порядок. Всі відомі експлуататорські держави можна класифікувати як теократичні, елітарні, деспотично-тоталітарні, монархічно-конституційні і ліберально-демократичні. Але всі вони зводяться до двох основних: ліберально-демократичннх (влада виборна і громадяни мають, певні політичні свободи) та деспотично-тоталітарних (влада не обирається, а громадяни політично безправні).
Відповідно, всі відомі минулі і теперішні експлуататорські суспільства можна класифікувати в відповідні суспільні формації за трьома формами економічної системи і двома основними формами держави. Отримуємо такі суспільні формації: комуністична, — примусова економічна система і деспотично-тоталітарна держава (класичні азійські деспотії і комуністичні суспільства); рабовласницько - демократична,— змішана економічна система і ліберально-демократична держава
(стародавні рабовласницькі демократії, рабовласницькі США); рабовласницько-деспотична, — змішана економічна система і деспотично-тоталітарна держава (всі світові Імперії, феодально-кріпосницькі держави, фашистська Німеччина і т. п.); капіталістична, — економічна система експлуатації і ліберально-демократична держава (сучасні капіталістичні демократії).
Але прогрес у справі поневолення людини ще не завершився! Сучасні капіталістичні, посткомуністичні і мусульманські соціалістичні суспільства йдуть до державного капіталізму, якому може відповідати як ліберально-демократична так і деспотично-тоталітарна держава. А сучасний рівень науки і техніки робить можливим абсолютне поневолення людини.
Крім відомих експлуататорських суспільних формацій існує ще Родовий Лад (далі РЛ), який є неексплуататорською суспільною формацією, та первісний стадний лад (далі СЛ).
Родовий Лад і первісний стадний лад.
За даними археології РЛ виник приблизно 40 тисячоліть тому. Цим же часом датується формування сучасної людини і формування Рас і їх культур. Це означає, що разом з виникненням людини виникає і РЛ, а всі народи фактично зводяться до Рас! Але, вірогідно, дійсно РЛ виник 10 —15 тис. тому, а 40 тис. тому почався перехідний період від СЛ який мав два основні напрями. І не всі стада перейшли до РЛ, і в наші часи є дикі племена які живуть ще при СЛ.
РЛ і СЛ неправильно пояснюються різними вченими (яких можна поділити на представників капіталістичної і комуністичної наук), вони свідомо чи несвідомо поєднують ці різні суспільні формації та не визнають існування перехідного періоду від СЛ. Тому про РЛ в науках переважають погляди, що він архаїчний і давно віджив себе, що при ньому існував матріархат чи патріархат, що при ньому не було держави. Але такі погляди і відповідні наукові теорії виникли лише через неправильне трактування загальновизначних фактів, а ці факти про РЛ такі.
Вся територія родової громади була її власністю і охоронялася від вторгнення чужинців. Спочатку існувало дві форми власності, власність роду і особиста власніть. Пізніше виникає власність сімейна і колективна. Земля була громадською власністю, але надавалися наділи в довгострокове користування окремим особам і сім'ям (отже приватна власність існувала, земля в особистому чи сімейному користуванні - її основа, автор). Шлюб був парним, по взаємній згоді, міг бути розірваний за бажанням однієї сторони, право на свою частку майна мали і чоловік і жінка в разі розводу (в чому ж тут матріархат — панування жінки над чоловіком?). Див. ІСС стор. 23—42. Кілька цитат з ІСС. «Усі члени роду — чоловіки і жінки — на зборах обирали, а в разі потреби і знімали свого вождя і обраного на час війни воєначальника». Отже не було ні матріархату, ні патріархату. «Наступною, ще більшою ланкою первісної суспільної організації було плем'я. Плем'я мало свою територію, свою мову, назву і спільний культ. Скликалася спеціальна племінна рада, що складалася з родових вождів і воєначальників. Рада оголошувала війну і укладала мир, причому, для вирішення питань потрібна була одностайність... Родова організація була цілком демократичною; тут усі були рівні і вільні... участь у колективному процесі виробництва, у зборах, у воєнних походах — все це було такою ж мірою правом, як і обов'язком». ІСС стор. 35.
Як бачимо економічна система РЛ була неексплуататорською. Всі жили з своєї праці, а працювали і колективно, і сімейно, і одноосібно. Примуспраці, чи економічного визиску не було, а обмінна торгівля знаходилася під громадським контролем, і в ті далекі часи люди добре розуміли небезпечність накопичення лишнього багатства (грошей), в тому бачили зло, а не в приватній власності! «Особисте багатство не відповідало традиціям родового ладу і на перших порах підлягало розсереджуванню». ІСС стор. 53.
Існувала при РЛ і розвинута ідеологія! «...людина, досягаючи певного панування над природою, переходить від культу предка — тваринного (тотема) до культу предка — людини...» ДСС стор. 42.
Проаналізувавши порядки при РЛ, приходимо до однозначного висновку — держава при РЛ існувала, бо існувала ідеологія, закони і була влада яка захищала територію і родовий порядок в цілому. Але та держава була народною, неексплуататорською.
Отже, і за економічною системою і за формою держави РЛ є неексплуататорською суспільною формацією яка принципово відрізняється від всіх експлуататорських суспільних формацій, а також від СЛ.
СЛ є природним ладом і відповідає найнижчому рівню розвитку продуктивних сил, він виник стихійно і так само розпадався. На перший погляд при СЛ існує та ж суспільна справедливість, що і при РЛ і свобода для людини, але та суспільна справедливість іде від злиднів, а свободи немає. При СЛ немає сім'ї, існує кровозмішування і груповий шлюб, і жінка більше чи менше, але залежна від чоловіка (це головна відмінність СЛ від РЛ); немає ніякої влади, або ж сильніші самі себе утверджують вожаками, немає приватної власності. В таких умовах дійсна свобода, для людини, неможлива. Також для первісних стад війни за території були звичним явищем, а війни між племенами з РЛ за ІСС були винятковим явищем. Але насправді війн між суспільствами з дійсно РЛ взагалі не було, то були війни стад між собою і агресія стад проти родів.
Фактично, лише за РЛ люди жили по людському. Звісно РЛ не був якимсь ідеальним і застиглим ладом, він був нормальним людським вільним способом життя який свідомо підтримувався і розвивався. І чи відповідає дійсності теорія, що РЛ віджив себе як архаїчний?
Свідчення історії.
В XIV ст. після падіння руських феодальних князівств, серед слов'янських народів почали організовуватися козацтва, наймогутнішим з яких було українське Запорозьке Козацтво.
Порядки в козацьких суспільствах, основу яких складали слов'янські громади, існували такі: влада була виборною, контрольованою і змінюваною; земля була власністю всього козацтва, а на місцях власністю громад; на місцях існувало повне громадське самоуправління — громади надавали землю в оренду і в приватну власність з правом передачі по спадковості, але без права продажу, надавали безпроцентні кредити, контролювали торгівлю, вершили суд за Звичаєвим Правом; панівними були громадська та приватна власність, працювали козаки сім'єю, одноосібно і артільно, в артілі кожен мав свій пай, а прибуток ділився по праці; податок на державу становив 1/10 від доходу; жінка була рівна з чоловіком; поділ на стани був відсутній, всі були козаками; кожен мав право іти з громади і повертатися назад; чужих до себе приймали, але за умови що вони приймали козацький порядок (який називався Звичаєм) і Віру.
Відповідно таким порядкам, в козацтвах існувала неексплуататорська економічна система, держава була народною. І хіба не зрозуміло, що політико-економічна організація козацтв є, саме РЛ, тим ладом який ніби то є архаїчним! Звісно, в козацтвах ми бачимо значно вищий рівень РЛ, який відповідав середньовіччю, тому між козацьким Звичаєвим Порядком і відомим історії РЛ, є відмінності, але В принципі козацький порядок - це то й самий РЛ.
К. Маркс, вихваляючи Запорізьке Козацтво, приховав цю правду! Але ж те, що в козацтвах існував інший суспільний лад, ніж в тогочасних феодально-кріпосницьних державах, і що козацтва протистояли їм, те є фактом. Також Запорізьке і Донське козацтва Захистили слов'янські народи Білої Раси від тотального духовного і расового знищення, що йшло від турецько-татарської мусульманської експансії.
А слов'янські громади на Україні, що були основою козацтва продовжували існувати, хоча і обмежені в своїх правах царатом, і після знищення Запорозького Козацтва й проіснували аж до колективізації. Існували слов'янські громади серед всіх слов'янських народів, в той же час широко відома «русская община», в якій землю ділили кожен рік порівну і ніхто не був вільним іти з неї, не є слов'янською громадою.
І То в чому власне полягає загальнолюдський суспільний прогрес і чи він взагалі існує в наш час? Чому існує кілька експлуататорських суспільних формацій (що вони таке) і лише один неексплуататорський РЛ, що їх визначає?
Дві форми суспільного Ладу, два суспільні шляхи і рушійна сила історії.
Історія людства починається з розпаду СЛ. Як тільки в людському стаді , відбувається ріст продуктивних сил, стає можливим початок боротьби за цінності, тоді сильніші гноблять слабших, жінок перетворюють на рабинь (виникає патріархальна «сім'я», яка не є сім'єю), починається постійна зовнішня Агресія, — панує право Сили. Із зникненням злиднів, що відповідають СЛ може зникати і соціальна справедливість і ілюзорний «матріархат» який існував саме за СЛ. Див. Ян Лінблад «Человек — ты, я и первозданный» стор. 53—60, Прогрес, Москва 1991 р. Таке насильницьке суспільство, про яке розповідає Я. Лінблад, представляє собою стадний перехідннй період, бо це вже не СЛ, і, зрозуміло, не РЛ, і це ще не деспотія, але це шлях до неї і до всіх експлуататорських формацій!
Які головні порядки в експлутаторських суспільствах? В ДЕСПОТІЯХ, влада установлюється насильно, отже народовладдя немає; сильніші тиснуть слабших, існує експлуатація, отже свободи немає; жінка принижена, знать і заможні володіють гаремами, отже сім’ї немає: агресія є нормою. Подібні порядки в ФЕОДАЛЬНИХ та КОМУНІСТИЧНИХ суспільствах, в останніх сім'я також нищиться і передбачається її ліквідація (є така засада в Маркса!). В РАБОВЛАСНИЦЬКИХ ДЕМОКРАТІЯХ влада обирається, але не всіма, — народовладдя немає; сильніші тиснуть слабших — свободи немає; жінка принижена, існує розпуста і багатоженство — сім'ї немає; агресія є звичайною справою. В КАПІТАЛІСТИЧНИХ суспільствах виборність влади формальність — народовладдя немає; експлуатація існує — свободи немає; поширені розпуста, багатожонство, сексуальні збочення — сім'ї немає; агресія є звичайною справою; існує навіть рабство, тепер в західні демократії з слов'янських країн вивозяться жінки (як рабині) для зайняття проституцією.
Як бачимо, порядки в основі всіх експлуататорських суспільств і відповідно суспільних формацій принципово подібні до порядків СЛ і стадного перехідного періоду. Отже, всі експлуататорські суспільні формації є продовженням СЛ! І виходить, що в процесі розвитку від СЛ до експлуататорських формацій взагалі немає містця для РЛ! В час, коли виникають експлуататорські суспільства (в Єгипті, Індії, Китаї) паралельно виникають суспільства з розвинутим РЛ, прикладом яких є «трипільська культура», а рівень розвитку продуктивних сил, що в тих експлуататорських суспільствах, що в «трипіллі» однаковий! А це все означає наступне.
По-перше, в історії існує лише дві форми суспільного Ладу, — неексплуататорський РЛ та експлуататорський, що творить сучасну цивілізацію і є продовженням СЛ, Цивілізований Стадний Лад (далі ЦСЛ).
По-друге, РЛ і ЦСЛ - не просто різні суспільні формації, це принципово різні шляхи суспільного розвитку. Перший — Родовий шлях розвитку людини і людства в майбутнє, до свободи. Другий — Цивілізований шлях прогресу стадного підневільного існування, фактично регресу, який веде до самознищення людства.
По-третє, розвиток продуктивних сил не може визначати суспільний Лад (як вчить марксизм) і відповідно той чи інший суспільний шлях розвитку.
То як виникає РЛ і що визначає суспільний шлях розвитку і Лад?
РЛ також виникає з СЛ в результаті розвитку продуктивних сил і через перехідний період який з самого початку тяжіє до РЛ, в якому утверджуються справедливі відносини між людьми, це родовий перехідний період. А існування двох одночасних, але різних напрямків суспільного розвитку означає, що головною рушійною силою історії є суспільна свідомість! РЛ відповідає свідомість, за якою людина розуміє себе і іншу людину як рівноправні особи. Така родова свідомість відповідає об'єктивній істині — Правді, якщо хочете Божій Правді. Ця свідомість з'являється одночасно з появою людини і є результатом фізичного духовного виникнення людини. Тому і виникає парна сім'я, з рівними чоловіком і жінкою, і починає формуватися род і Народ і РЛ, в якому розвиток продуктивних сил, направлений на загальне і особисте благо. Це людський, Родовий вільний шлях суспільного розвитку.
Також свідомістю, яка є залишком від стадної тваринної свідомості і в умовах існування людини і розвинутих продуктивних сил є нелюдською, визначається стадний напрям суспільного розвитку і ЦСЛ. Сутність стадної свідомості в індивідуальному егоїзмові, відсутності розуміння рівності людей — в зверхництві, в той же час в покорі , обставинам і силі, вожакові чи владі. В стаді і в експлуататорських суспільствах воля іде від вожаків та владоможців. Те, що саме людська - родова і нелюдська
— стадна суспільна свідомість є рушієм історії підтверджується самим процесом нищення РЛ. Звісно РЛ міг розпадатися і з об'єктивної причини (яка проте часто мала суб'єктивну основу), якщо зникало природне середовище проживання народу, але в більшості випадків РЛ нищився, і цей суб'єктвний процес був як зовнішній так і внутрішній.
Зовнішній. Якесь стадо приходить до народу і починає паразитувати на народі, знищуючи поступово його РЛ. Або ж стадо ставши сильним завойовує народ і творить деспотію, чи рабовласницьке суспільство, — народ стає рабами і робітниками, а з стада формується бюрократія, рабовласники, армія і наглядачі. Такий спосіб нищення РЛ і творення ЦСЛ є національним, Подібним чином виникли рабовласницькі США, янкі завоювали і понищили частину народів Північної Америки, які жили РЛ, але з індіанців неможна було зробити рабів, тому янкі почали завозити негрів.
Внутрішній спосіб нищення РЛ полягає в узурпації влади родовою знаттю, яка відмежовується від народу і створює свій окремий рід, в цьому випадку також виникає стадне суспільство, бо вже є поділ на народ і панівний стан. Такий спосіб є класовим.
Ці два способи нищення РЛ можуть поєднуватися і таким чином виникає третій, коли родова знать запрошує собі на допомогу якесь стадо, або ж стадо приходить само. Приклади тому маємо із власної історії. Полянська — руська знать запрошувала собі на допомогу тюрків, а потім варягів. Те прийшле варязьке стадо і руська знать і створили феодальну Київську Русь. Потім до нас прийшло монголо-татарське стадо. Про цей період нашої історії розповідає І. Франко в своїй історико-філософській повісті «Захар Беркут». В ній Франко показав слов'янський РЛ і боротьбу слов'янських-українських сільських громад за той лад, проти своїх князів і бояр та проти прийшлого монголо-татарського стада, а також, що в основі слов'янського РЛ і княжого, ханського порядку лежить різна суспільна свідомість, — для селян; Воля і Закон іде від всієї громади і народу; бо всі рівні (людська свідомість), а для руського боярина і для татар Воля і Закон іде від князя чи хана (нелюдська свідомість).
Отже, суспільна свідомість, носіями якої є кожна людина і все суспільство, є рушійною силою Історії. А ця свідомість або дух, проявляє себе, крім усього іншого, в релігіях та ідеологіях, які є основою Закону. Пануюча суспільна свідомість - дух визначає шлях суспільного розвитку, а релігії чи ідеології, Закон та рівень розвитку продуктивних сил визначають суспільну формацію — форму організації того чи іншого Ладу. Носіями родової свідомості є народи і народна еліта, їх ідеологія в культі роду, сім'ї та в Правді. Відповідно носіями стадної свідомості є різні стада — етноси і соціуми та племінна знать, щр зрадила свій народ, з них і походять провідні сили експлуататорських суспільств, владоможцї та експлуататорські стани, рабовласники і феодали, держбюрократія, царська, в деспотіях, партійна в комуністичних суспільствах; лихварі, торгаші, експлуататори найманої праці - капіталісти, верхівкою яких є фінансова олігархія, що вже давно верховодить Світом. Всі вони, владоможці і експлуататори етноси і соціуми є носіями стадної свідомості, яка проявляється в відповідних релігіях і ідеологіях. Їх релігії: ведичне язичництво Індуїзм (Крішнаїзм), Юдаїзм, Зороастризм, Буддизм, Християнство, Іслам, і інші, та ідеології: капіталістична, комуністична , буржуазно-націоналістична, нацистська. З допомогою цих релігій і ідеологій владоможці, експлуататори та їх служки і поневолюють народи і людину, творять свої експлуататорські суспільні формації. Жоден пророк тих релігій не вчить, що чоловік і жінка рівні, що рабства, батрацтва, економічного визиску не повинно бути, а вчать, що всяка влада від Бога( ! ); вчать коритися і любити своїх експлуататорів (ця підступна ідея любові до поневолювачів ще від Крішни, а Христос її лише знову проголосив); вчать, що головним є спасіння т - щастя на тому світі, а не утвердження Правди на землі.
Потім з'являються наукові ідеодогії і їх теоретики, які виправдовують існуючі експлуататорські системи і винаходять нові. Найбільш великими з них були Маркс і Енгельс, вони виправдали всяку експлуатацію, в тому числі і рабство(!), як суспільний прогрес, що веде до комунізму — світлого завтра. Маркс і Енгельс приховали існування Родового вільного шляху розвитку людства. Але окремі народи, зокрема слов'янські, зберігаючи РЛ і відстоюючи його, самим своїм існуванням заперечували комуністичну теорію, тому основоположники комунізму планують знищення слов'янських народів!
«І лише за допомогою найрішучішого тероризму проти цих слов'янських народів можна огородити революцію від небезпеки. Ми знаємо тепер, де сконцентровані вороги революції: р Росії і в слов'янських областях Австрії... Тоді боротьба не на життя, а на смерть зі слов'янством..., боротьба на знищення і нещадний терор не в інтересах Німеччини, а в інтересах революції», К. Маркс, Ф. Энгельс, Сочинение, Издание 2-е т, 6, стр. 306.
Ненавистю до слов'ян (і до всіх народів) також палали і палають панове капіталісти. Коли КПРС втілюючи в життя комуністичну ідеологію своїх стадних вождів, винищувала слов'янські і інші народи міліонами, демократичний Захід прославляв великі досягнення СРСР! Мовчали про винищення народів в СРСР і Ватикан і всі інші християнські Церкви! Християнство завжди було направлено на нищення народів, в особливості слов'янських, і їх Родового Духу, який для Християнства був і є поганством.
Вже з часу виникнення державних релігій і ідеологій відбувається спланований нелюдами підступний процес творення з допомогою релігій та облудних ідеологій стадної людини, суспільного бидла і експлуататорських суспільств, та нищення РЛ, народів і людей. Підтвердженням тому є також сучасна ситуація в Україні, та в усіх інших посткомуністичних державах.
Різні сили, що є носіями стадної свідомості і в час демократії (!) кожна по своєму нищать Український Народ і все українське-слов'янське. А гору взяли сили капіталізму, тепер іде процес капіталістичного мордування Народу. Поряд з совєтскою інтернаціональною алкогольною, ширить.ся ще потворніша західна секс-поп наркотична «культура», направлена на повне знищення сім'ї і людини, відбулося безпрецедентне розкрадання народного майна, приватизація і економічні реформи здійснюються в інтересах міжнародної фінансової олігархії і наших капіталістів. Все це робилося і робиться через відповідну політику в сфері культури, через відповідне реформування економіки, відповідне зазконодавство, а почалося з обробки суспільства демократично-ринковою (капіталістичною) ідеологією! Також розцвіло на Україні і спеціально поширюється все релігійне мракобісся. 3'явилося навіть- «рідновір'я», представлене «Силенкіанством» і «Шаянізмом». Але ті месії хоча і навчають різному богорозумінню, одностайні в славленні арійських стадних деспотій, варязької стадної Київської Русі, проповідують зверхництво стадного вожака над Народом. Ідеологічно «Силенкіанство» і «Шаянізм» тотожні і направлені, як і всі інші релігії в Україні на нищення, Українського Слов'янського Духу, а значить і Народу!
Отже, із фактів Історії і сучасності слідує, що не існує в дійсності закономірного загальнолюдсько прогресу «відкритого» Марксом, який визначається рівнем розвитку продуктивних сил. Не існує в дійсності і прогресу цивілізації від несвободи до демократії і ринкової економіки, про що вчать теоретики капіталізму, бо дійсне народовладдя існувало за РЛ, а капіталістична демократія то лише його імітація, а ринкова економіка то економічні методи експлуатацїї людини, які вже існують тисячоліття. Дійсний проґрес існував за часів панування РЛ і він закінчився із знищення РЛ. А ріст продуктивних сил відкрив людству два шляхи, —Родовий вільний шлях суспільного розвитку і Цивілізований стадний експлуататорський. З того часу для людства існує свобода вибору, яким шляхом іти, і з того часу в Світі іде боротьба між родовою, — людською і ста.дною — нелюдською свідомістю, між Ідеєю Правди і всіма іншими ідеями.
Українська-слов’янська Ідея.
Світовим перехрестям боротьби між людською і нелюдською свідомістю, між Ідеєю Правди і всіма облудними ідеями , є Україна, бо свідомість Українського Народу є
Родовою і Український Народ завжди виступав за Родовий вільний шлях суспільного розвитку і утверджував його. Тому Український Народ винищувався і винищується нелюдами, всіма прийшлими стадами і своїми перевертнями. Але ніяке нищення Українського Народу не може знищити його свідомість — Дух!
В цьому світлі стають зрозумілими світовий феномен Запорізького Козацтва і УПА, стають зрозумілими чисельні Народні повстання за волю та бездержавність Українського Народу. Запорізьке Козацтво, як історичне явище, було відродженням частиною слов'янських родів — Українців, своєї народної держави, свого РЛ, утвердження вільного життя в світі рабства! Цю саму мету переслідували всі Народні повстання, одним в ряду яких і найбільш героїчним виступає УПА. Тому УкраїнськийНарод був і є бездержавним, бо відкидав (і відкидає) всі експлуататорські держави, навіть ті з них, які одягаються в національну форму. Український Народ прийме як свою лише ту державу яка утвердить слов'янський РЛ.
В відродженні народної держави, слов'янського РЛ, в поверненні до Родового вільного шляху суспільного розвитку полягає Українська-Слов'янська Національна Ідея!
Петро Яремчук
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=88.8){kind=small}
